В полоні

Я пам'ятаю той день, наче то було учора. Мені ледь виповнилось вісімнадцять. Всього за три дні до того, я святкувала своє повноліття з батьками. Скільки в мене, дівчини, було планів. Я гордо обирала собі майбутнього чоловіка серед всіх неодружених чоловіків, бо кожен мріяв, щоб я одружилася з ним.

Я була дуже вродливою. Довге руде волосся, зелені очі, пухкі губи які наче вимагали поцілунку, великі і пружні груди та довгі ноги. Я була вище на зріст ніж більшість чоловіків мого села. А ще боги подарували мені не жіночу силу, не можна мені було відмовити і в сміливості яка межувала з дурістю

Саме тому, коли на нас, без попередження, напав ворог. Я була серед тих хто взяв в руки зброю, якщо ті старі вила можна було назвати зброєю. Що могло старе знаряддя праці зробити в руках дівчини, що нічого не знала про бій? Особливо проти того ворога. Ти питаєш, хто був той ворог, то були...